У контексті сьогодення ґендерне партнерство та рівність набувають все більшої актуальності, оскільки в світі активізується боротьба за ствердження демократичних норм і принципів, у яких відсутні нерівність та ієрархія «чоловічого» і «жіночого». Наскільки наше суспільство поінформоване щодо ґендерного питання? Наскільки воно відповідає традиційним ґендерним стереотипам? Як ці стереотипи впливають на життя кожного з нас? Всі ці питання є ключовими в розумінні та вирішенні тих проблем, що заважають, остаточно досягти ґендерного паритету в сучасному суспільстві. Жінки і чоловіки є двома половинками людства – і те, як побудовані стосунки між ними, моделює людські стосунки взагалі.
За Глобальним індексом ґендерного розриву, Україна посідає 67 місце із 142 країн світу за рейтингом. Стереотипні уявлення щодо ролі жінки і чоловіка у суспільстві — це передумова та основна причина всіх проявів ґендерної нерівності: дискримінації на ринку праці, розриву в оплаті праці, низької презентованості жінок на керівних посадах. Тому необхідно працювати з суспільною думкою, змінюючи застарілі стереотипи через просвітницьку роботу, нові закони та навчальні програми. Дуже важливо об’єднати зусилля держави, міжнародних та неурядових організацій, місцевих громад, щоб спільно працювати для позитивних змін в нашому щоденному житті.
Після прийняття у 2005 році Закону «Про забезпечення рівних прав і можливостей чоловіків та жінок» почалося гендерне реформування українського суспільства. Нова хвиля гендерних ініціатив обумовлена прийняттям 26 вересня 2013 року “Державної програми забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2016 року.”
Та разом з тим, «гендер» до цих пір не набув широкого вжитку в політиці і соціальних структурах, часто існуючи лише як формальний припис в різноманітних статутах і стратегічних програмах. Як показує досвід, власне сам термін залишається таємницею для багатьох людей, які або ніколи не чули це слово, або не відрізняють категорію гендеру як соціальної статі від категорії біологічної статі. Окрім того, «гендер» в Україні обростає міфами і стереотипами,коли це поняття коментують як нісенітницю, штучну або ж навіть ворожу для українського суспільства ідею. На цю тему можна почути різні аргументи, починаючи від тез про «різну природу чоловіків і жінок, що і є причиною нерівності», і закінчуючи твердженням, що «рівноправність вже давно досягнута». А сім,я все ж залишається маленькою моделлю суспільства, в якій ще підтримуються стереотипи, що «місце жінки — на кухні», «чоловіки не плачуть», «б’є, значить любить» та багато інших, і від цього в ній знову потерпають від конфліктів, принижень, побоїв, трагедій…
… Тож, незважаючи на декларовану гендерну рівність, стереотипне ставлення до «чоловічого» і «жіночого» продовжує домінувати в українському суспільстві, обумовлюючи постійне відтворення дискримінації та репресивних гендерних норм і свідчить про брак знань та інформації. Безперечно, важливу роль у подоланні глибоко вкоренілих традиційних уявлень мають нести інформаційно-просвітницькі заходи серед населення, і особливо серед молодого покоління, на яке покладено відповідальну роль в подальшій розбудові суспільства. Керуючись в роботі вищезазначеними законами, психологами «Центру сім’ї» були розроблені просвітницькі програми, спрямовані на подолання гендерних стереотипів в молодіжному та сімейному середовищі. Важливим кроком для розвитку гендерної чутливості стали інтерактивні заняття, які допомагали учасникам навчальних тренінгів заглиблюватися в різноманітні життєві ситуації та проживати їх в ролі іншого гендеру. Особливо цікавими для учасників виявилися питання гендерної ідентичності, існуючих «чоловічих» та «жіночих» ролей та природу гендерних відмінностей.
Окрім проведення просвітницько-виховних заходів у формі інтерактивних занять та тренінгів, також було проведено повторне опитування мешканців району з метою висвітлення теми гендерного паритету у професійній сфері. На діаграмах представлені результати опитування для порівняння: грудневі 2015 (червоним кольором) і червневі 2014 року (синім кольором). Аналізуючи отримані результати, можна говорити про незначну, але позитивну динаміку змін в досліджуваній темі. На 6% збільшилась обізнаність мешканців в гендерних питаннях. Більше респондентів (на 3%) своїм керівником мають жінку і на 6% більше хотіли б бачити її в цій ролі, та на 9% збільшилась група тих, хто вважає тему гендерної рівності актуальною.
Увага! Дивіться додаток!
Додаток: soc_opyt_gender2016.pdf
