У вересні 2014 року виповнюється 25 років від часу створення Народного Руху України - громадсько-політичної сили, яка об'єднала у своїх лавах на той час найбільш патріотично налаштованих громадян різних політичних переконань, починаючи від радикальних націоналістів до ліберально налаштованих комуністів.
Ідея створення Руху виникла наприкінці 1988 року в середовищі українських письменників, науковців, інженерів і правозахисників-дисидентів. Проект програми Народного Руху за перебудову, який було надруковано 16 лютого 1989 року в газеті "Літературна Україна", одразу отримав всенародну підтримку і став основою для створення структурованої організації - опозиційної до існуючого тоді компартійного режиму. Розпочалася ера будівництва держави, зміцнення й захисту державності, усталення її національного та демократичного характеру.
В нових суспільно-політичних умовах постала необхідність перетворити громадсько-політичну організацію, якою був Рух, у потужну українську політичну партію національно-демократичного спрямування.
8 - 10 вересня 1989 року у Києві відбувся Установчий з'їзд Народного Руху України за перебудову. З’їзд прийняв Декларацію про створення Народного руху України за перебудову, програму і статут Руху, відозву "До народу України", звернення "До всіх неукраїнців в Україні", "Проти антисемітизму", "На підтримку прагнень кримськотатарського народу", "До українців, що проживають на території Української РСР і обрали своєю рідною мовою російську", заяву "Про вибори".
Головою Руху обрано Івана Драча, заступниками – Михайла Гориня, Сергія Конєва, Володимира Яворівського. Рух об'єднав, незалежно від етнічного походження усіх, хто підтримував демократичні реформи в Україні.
В перший же рік свого існування Рух організував ряд значних масових заходів, метою яких було здобуття державної незалежності, відродження української нації та державності українського народу. Найгучнішими заходами НРУ були "живий ланцюг" до дня злуки ЗУНР і УНР (22 січня 1990 року), виїзд на Нікопольщину та Запоріжжя на святкування 500-ліття запорозького козацтва (серпень 1990 року), масові акції під Берестечком, Батурином, у Лубнах і Хотині.
У 1990 році на перших альтернативних виборах в УРСР, Рух досяг значних успіхів у виборчій кампанії та утворив впливову фракцію "Народна рада", забезпечив більшість у ряді місцевих органів Західної України.
У жовтні 1990 року на ІІ з'їзді Руху до Програми Руху введене положення про головну мету Руху - досягнення незалежності України; з назви виключені слова "за перебудову". Були обрані: голова Руху - Іван Драч, заступники - Михайло Горинь, Олександр Лавринович; Центральний провід Руху (19 чоловік); Секретаріат (голова - Віктор Бурлаков), Політрада (голова - Михайло Горинь), Координаційна рада (голова - Микола Поровський); Рада колегій (голова - Володимир Черняк, Іван Заєць), Рада національностей (голова - Олександр Бураковський).
Відбулася перша спроба об'єднати навколо Руху новостворені партії - УРП та ДемПУ; для цього був запроваджений інститут асоційованого членства у Русі. Однак ці партії відмовилися від такого членства. Хитка коаліція партій навколо Руху проіснувала до вересня 1991 року і фактично розпалася в період президентської виборчої кампанії, коли УРП і ДемПУ, проігнорувавши рішення Великої ради Руху, висунули своїх кандидатів на Президента України й розгорнули виборчу боротьбу проти кандидата від Руху В'ячеслава Чорновола.
Під час ІІІ з'їзду Руху (28 лютого - 1 березня 1992 року) розколу Руху вдалося запобігти завдяки компромісу між прихильниками В'ячеслава Чорновола, з одного боку, та Івана Драча і Михайла Гориня, з іншого; були обрані співголови - Іван Драч (згодом фактично вийшов із Руху), Михайло Горинь (у червні 1992 році склав повноваження співголови у зв'язку з обранням його головою УРП), В'ячеслав Чорновіл. Формально було проголошено про розпад коаліції навколо Руху. УРП і ДемПУ разом з декількома незначними за кількістю людей організаціями проголосили себе послідовними прихильниками президента України Леоніда Кравчука, тоді як Народний Рух заявив про свою опозицію режиму.
Проте наступний період в історії Руху був позначений кризою самовизначення. Деякі його лідери (зокрема, Іван Драч, Дмитро Павличко та Михайло Горинь) виступали за збереження Руху як об'єднання демократичних організацій та партій, першочерговим завданням якого було б створення тривкої політичної бази для розбудови нової Української держави. На їх думку, Рух повинен був перейти від політики опозиції діям уряду та президента до співробітництва з ними. Більше того, висувалася пропозиція про обрання на голову НРУ Леоніда Кравчука - тодішнього Президента України. Інша група членів організації, очолена В'ячеславом Чорноволом, доводила, що оскільки нова держава, як і раніше, повністю контролюється старою комуністичною номенклатурою, справжні реформи будуть неможливі, поки вона не буде усунена від влади. Чорновіл та його прихильники закликали до перетворення Руху на опозиційну політичну партію. Ці розбіжності призвели до розчарування багатьох його членів і різкого скорочення чисельності організації.
На IV Всеукраїнських зборах НРУ (грудень 1992 року) Рух фактично перетворився на політичну партію. Збори абсолютною більшістю голосів проголосували за рух як "незалежну громадсько-політичну організацію". Єдиним головою НРУ було обрано Чорновола. Згодом з НРУ вийшла група членів, які заснували окрему організацію під назвою Всенародний Рух України (ВНРУ; голова - Лариса Скорик). У 1993 році V Збір НРУ проголосив Рух партією.
ІХ з'їзд відбувся у два етапи. Перший етап - 12-13 грудня 1998 року у Києві; підбито підсумки внутрішньопартійної дискусії, названо можливих кандидатів від Руху на президентських виборах: Геннадія Удовенка та В'ячеслава Чорновола (останній зняв свою кандидатуру з розгляду у січні 1999 року). У січні 1999 року частина керівництва Руху на чолі з Юрієм Костенком, незгодна з рішеннями першого етапу дев'ятого з'їзду, пішла на розкол Руху, виступивши відкрито проти В'ячеслава Чорновола. 28 лютого вони організували нестатутне зібрання, оголошене ними "десятим з'їздом", і проголосили Юрія Костенка "головою НРУ". У ситуації гострої організаційної кризи за ініціативою 13 крайових організацій Руху 7 березня 1999 року у Києві відбувся другий етап дев'ятого з'їзду, який розглянув внутрішньопартійну ситуацію та визначив політику Руху на виборах 1999 року. З'їзд підтвердив повноваження В'ячеслава Чорновола як Голови Руху, обрав заступниками Голови В.Коваля, О.Бондаренко та Л.Танюка; внесено зміни до Статуту, обрано Політичну Раду Руху; Центральний Провід у складі 49 осіб. З'їзд схвалив підписання угоди про політичний блок Руху з партією "Реформи і порядок" (Віктор Пинзеник), визначив Геннадія Удовенка як кандидата від Руху на пост Президента України.
25 березня 1999 року в автомобільній катастрофі за нез'ясованих обставин загинув Голова НРУ В'ячеслав Чорновіл. Похорон В'ячеслава Чорновола 29 березня 1999 року у Києві зібрав понад 200 тис. людей з усіх областей України. Смерть В'ячеслава Чорновола стала ударом не тільки для партії, але і для значної частини населення України, для багатьох він був символом націонал-патріотичного спрямування в українській політиці. Після смерті В'ячеслава Чорновола підтримка Руху стала поступово знижуватися.
31 березня 1999 року Центральний Провід Руху обрав виконувачем обов'язків Голови НРУ (до наступного з'їзду) Геннадія Удовенка. У зв'язку з претензіями Юрія Костенка та його групи на представництво Руху ситуація у Русі стала предметом вивчення у Міністерстві юстиції України. Проведена перереєстрація членів Руху підтвердила підтримку абсолютною більшістю рішень другого етапу ІХ з'їзду (перереєстровано понад 80% членів Руху). Х з'їзд Руху відбувся 14 травня 1999 року у Києві і засвідчив завершення організаційної кризи. Головою Руху обраний Геннадій Удовенко. На з'їзді Г.Удовенко та В.Пинзеник підписали Угоду між НРУ та ПРП про політичний блок та спільного кандидата на президентських виборах. З'їзд офіційно висунув Г.Удовенка кандидатом у Президенти України.
На ХІІ з'їзді Народного Руху України (Київ, 8 грудня 2001 року) прийняли Ухвалу "Про утворення виборчого блоку Віктора Ющенка "Наша Україна", "Про затвердження виборчого списку Народного Руху України у складі виборчого списку блоку Віктора Ющенка "Наша Україна".
3 травня 2003 року на ХІІІ з'їзді НРУ Головою партії було обрано Бориса Тарасюка. Заступниками Голови Руху стали Роман Зварич, Юрій Ключковський, В’ячеслав Коваль, Василь Куйбіда, Лесь Танюк. У новому складі обрано Політичну Раду та Центральний Провід НРУ.
У виборах Президента України у 2004 році виступили з ініціативою створення блоку партій навколо кандидата у Президенти Віктора Ющенко, у виборах до парламенту 2006 року і 2007 (позачергових), Рух - в складі блоку "Наша Україна".
Історія розвитку Руху нерозривно пов'язана із становленням державотворчих процесів незалежної України. Народний Рух України своїм власним прикладом навчив українців відстоювати свої права, став потужним чинником формування громадянського суспільства в країні. Завдяки активній діяльності Народного Руху України Україна здобула Незалежність.
Проведення на державному рівні заходів з відзначення 25-ї річниці створення Народного Руху України дасть можливість посилити інтерес громадськості до історичних подій кінця 1980-х - початку 1990-х років та процесів, які відбуваються у державі та стане чинником консолідації суспільства.
